Тягар доказування. Справа про неякісне медичне лікування та інфікування ендопротезу
19 листопада 2025 року Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу позивача у справі №761/11951/22 і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Позивачка вимагала відшкодування майнової та моральної шкоди після ендопротезування колінного суглоба у КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги».
Вона стверджувала, що через неналежну післяопераційну реабілітацію та порушення асептики під час операції виникли ускладнення, а саме інфікування ендопротезу, сильний біль, обмеження рухів та деформація коліна.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у позові, посилаючись на відсутність прямого доказу вини конкретних лікарів.
У касаційній скарзі позивачка зазначила, що експертний висновок № 032-12-2022 встановив причинно-наслідковий зв’язок між діями медперсоналу та інфекцією, а суди неправильно застосували норми права щодо відшкодування моральної та майнової шкоди.
Верховний Суд констатував, що апеляційний суд не врахував тягар доказування та порушив норми процесуального права, унеможлививши встановлення всіх фактичних обставин. Постанова апеляційного суду скасована, справа направлена на новий розгляд.
Отже,
у спорах про відшкодування шкоди, завданої неналежним наданням медичних послуг, застосовується спеціальний розподіл тягаря доказування, а саме:
- позивач повинен довести наявність шкоди та причинно-наслідковий зв’язок між медичним втручанням та отриманою шкодою, а
- відповідач (в нашому випадку медичний заклад) зобов’язаний довести відсутність протиправності своїх дій та відсутність вини в заподіянні шкоди.
Крім того, висновок експерта, що встановлює прямий причинно-наслідковий зв’язок між оперативним втручанням та негативними наслідками для пацієнта, є належним доказом на користь позивача, що зумовлює перехід тягаря спростування цього висновку на відповідача.
Повний текст постанови
