Смерть відповідача до ухвалення рішення це безумовна підстава для його скасування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2026 р. у справі №367/8835/16-ц сформулювала наступну правову позицію, якщо відповідач помер до ухвалення рішення, а його правонаступника не було залучено, таке рішення підлягає скасуванню незалежно від його правильності по суті.
Суд наголосив, що смерть фізичної особи припиняє цивільну правоздатність і процесуальну правосуб'єктність (ч. 4 ст. 25 ЦК України). Відтак померла особа не може бути стороною процесу, а повноваження її представника автоматично припиняються (п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України).
У цій справі відповідач помер у 2021 році, однак суд першої інстанції продовжив розгляд і ухвалив рішення лише у 2023 році. Апеляційний суд, залучивши спадкоємця вже на стадії апеляційного перегляду, припустився тієї самої логічної помилки — визнав смерть сторони підставою для скасування лише в сукупності з іншими доводами про незаконність рішення по суті.
Велика Палата з таким підходом категорично не погодилась.
Суд чітко розмежував, що йдеться не про процесуальну помилку, яку можна «зважити» поряд з іншими аргументами, а про дефект суб'єктного складу спору рішення постановлено щодо особи, яка на момент його ухвалення втратила цивільну правосуб'єктність. За таких умов реалізація принципу змагальності та права бути вислуханим була об'єктивно неможливою.
Процесуальний закон прямо зобов'язує суд зупинити провадження у разі смерті сторони (п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України) або закрити його, якщо правонаступництво неможливе (п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України). Недотримання цих приписів тягне обов'язкове скасування рішення (п. 8 ч. 1 ст. 411 ЦПК України).
Отже,
Велика Палата Верховного Суду закріпила постановлення судового рішення щодо померлої особи без залучення правонаступників є самодостатньою підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд без необхідності додатково доводити незаконність рішення по суті спору.
Повний текст постанови
