Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності

Верховний суд в постанові від 16 вересня 2022 року у справі N380/7736/21 визначив: 

Основним мотивом постановлення апеляційним судом рішення про відмову в задоволенні позову було твердження щодо надання платником податків документів до контролюючого органу не у повному обсязі, при цьому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, заперечуючи проти позову, не перелічує види документів, які були надані Товариством на вимогу податкового органу, а яких документів не вистачило для висновку Комісії для реєстрації податкових накладних. Суд апеляційної інстанції врахував виключно доводи відповідача про недостатність документів, проте обставини, які можуть це підтвердити або спростувати, не встановлював, не досліджував і не оцінював. 

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. 

Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було. Надіслані позивачем письмові пояснення з копіями первинних та інших документів повністю відображають зміст господарських операцій позивача із його контрагентом та були достатніми для прийняття податковим органом рішення про реєстрацію податкових накладних.