Презумпція авторства в дії, як Верховний Суд захистив тизер.

Щодо суті спору

Група авторів документального фільму ... стверджувала, що у 2015 році створила тизер до цього фільму. 

Згодом кадри з тизеру були використані ТОВ у стрічці фільму..., яка транслювалася в ефірі телеканалу ... та поширювалася через онлайн-платформи (в тому числі  на веб-сайті відеохостингу «YouTube»).

Автори вимагали:

1) визнати порушення їхніх майнових та немайнових авторських прав;

2) заборонити подальше використання тизеру;

3) стягнути компенсацію.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову, вважаючи, що позивачі не довели свого авторства на тизер.

20 серпня 2025 року Верховний Суд у справі № 758/3205/21 скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд.

Правова кваліфікація тизеру

Тизер — рекламне повідомлення, зроблене як загадка, що містить частину інформації про продукт, але прямо не називає рекламований товар. Його мета — створення інтриги та привернення уваги аудиторії. Тизери зазвичай з’являються на ранньому етапі рекламної кампанії.

У сфері авторського права тизер може виступати як самостійний аудіовізуальний твір, що охороняється законом. 

Рекламний характер не позбавляє його правової охорони (ст. 9, 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 3792-XII).

Щодо презумпції авторства в авторському праві

У справах про захист авторських прав діє презумпція авторства, відповідно до якої авторство особи не потребує доведення самим автором, а обов’язок його спростування покладається на відповідача.

Якщо позивач заявляє про своє авторство на аудіовізуальний твір і надає докази його створення, а відповідач лише заперечує без надання доказів належності авторських прав іншій особі, презумпція авторства залишається незаперечною.

Відсутність зазначення авторства безпосередньо у творі не спростовує цієї презумпції.

Щодо правової позиції Верховного Суду

Верховний Суд у цій справі наголосив:

1) Презумпція авторства працює на користь позивачів. Автори подали докази створення тизеру (розміщення на YouTube, дані з IMDB, прив’язка до авторів фільму). Відповідачі їх не спростували, а отже, суди нижчих інстанцій помилково відмовили у позові.

2) Тизер не лише частина рекламної кампанії, а й окремий аудіовізуальний твір, який підлягає охороні незалежно від основного фільму.

3) Апеляційний суд не дослідив усі подані докази належним чином, не оцінив їх у взаємозв’язку та не навів мотивованих висновків. Це стало підставою для скасування рішення.

4) Обов’язок відповідачів. Оскільки вони визнали факт використання кадрів тизеру, але не надали жодних доказів законності використання чи авторства іншої особи, порушення авторських прав є очевидним.

Отже,

У сфері захисту авторських прав діє презумпція авторства, відповідно до якої належність твору особі, що заявила про своє авторство та підтвердила факт створення відповідними доказами, вважається встановленою доти, доки інша сторона не доведе протилежного. 

Обов’язок спростування цієї презумпції покладається на відповідача, а відсутність зазначення імені автора безпосередньо у творі не є достатньою підставою для її нівелювання.