Податкові пільги для земель, потенційно забруднених вибухонебезпечними предметами, висновки Верховного Суду.
Постанова Верховного Суду від 07.05.2025 у справі №520/9626/24 розставила акценти у спорах щодо застосування статті 292-1 ПКУ.
Фермерське господарство вимагало визнати протиправною відмову військової адміністрації у наданні пільг із єдиного податку IV групи для земель, що перебували в окупації та входять до переліку територій можливих бойових дій.
Адміністрація наполягала, що без обстеження та підтвердження забруднення розмінувальними операторами рішення про пільгу ухвалити неможливо.
Щодо правової позиції Верховного Суду.
Верховний Суд зауважив, наступне:
- стаття 292-1 ПКУ сформульована імперативно, військова адміністрація зобов’язана ухвалити рішення за заявою платника;
- потенційне забруднення встановлюється фактом перебування ділянки в зоні бойових дій чи окупації, а не результатами розмінування;
- відмова під приводом «відсутності підтвердження» є неправомірною;
- обмеження судів попередніх інстанцій лише «повторним розглядом заяви» не забезпечує реального захисту, належним способом є пряме зобов’язання ухвалити рішення про надання пільги.
Щодо повноважень військових адміністрацій.
Рішення, щодо податкових пільг має ґрунтуватися на об’єктивних критеріях, а саме статус території як такої, де велися бойові дії чи була окупація.
Попереднє обстеження землі або внесення даних у кадастр не є умовою для пільги.
Статус «потенційно забрудненої» ділянки визначається рішенням уповноваженого органу, і цього достатньо для реалізації податкової пільги.
Дискреція адміністрації щодо відмови чи затримки у таких випадках відсутня.
Отже,
Верховний Суд підтвердив, що пільги для аграріїв у зонах бойових дій — не право органу влади, а його обов’язок.
Для фермерів, які через війну втратили можливість обробляти землю, але залишаються обтяжені податковими зобов’язаннями, це дуже важливе рішення.
