Лікування вдома не звільняє від процесуальної дисципліни.
Верховний Суд у своїй постанові від 25 вересня 2025 року у справі №560/12531/24 зробив чіткий акцент на тому, що амбулаторне лікування не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду.
Позивач — військовослужбовець, який намагався оскаржити накази командира та акти службового розслідування, пояснював запізнення на подання позову тривалим лікуванням після травми. Проте суд не побачив у цьому об’єктивних перешкод.
Верховний Суд зазначив, що амбулаторне лікування означає отримання медичної допомоги без госпіталізації у поліклініці або вдома.
Тобто, людина не ізольована, має можливість користуватись засобами зв’язку, поштовими сервісами чи залучати представника. Це не стан, який позбавляє можливості діяти або захищати свої права.
Суд підкреслив, що пропуск строку може бути виправданий лише тоді, коли існують реальні, непереборні причини. Амбулаторне лікування — не така причина. Воно залежить від волі самої особи, а не від зовнішніх обставин.
Отже,
право на судовий захист не означає право на безстрокове зволікання. Навіть у складних життєвих ситуаціях людина має проявляти мінімальну активність, щоб реалізувати свої права. Перебування на амбулаторному лікуванні не є об’єктивно непереборною обставиною, а отже, не виправдовує пропуск строку звернення до суду.
Текст постанови:
