Знак під захистом. Верховний Суд про нові межі забезпечення позову у спорах щодо ТМ.
У справі №910/7716/20 за позовом ТОВ «А» та Kroonmere Holdings Limited до ТОВ «П» і Міністерства економіки Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду, якою було відмовлено у забезпеченні позову. Суд залишив у силі ухвалу Господарського суду міста Києва, що задовольнила заяву позивачів про заборону відчуження прав на знак «МАВКА» (MAVKA).
Позивачі обґрунтовували необхідність забезпечення позову тим, що без таких заходів відповідач може передати спірну торговельну марку третім особам або відмовитися від неї, що унеможливить виконання майбутнього рішення суду.
Верховний Суд наголосив, що у справах про оспорювання охоронних документів інтелектуальної власності ризик зміни правового статусу об’єкта сам по собі є достатньою підставою для забезпечення позову.
Суд зазначив, що такі заходи запобігають розширенню кола учасників спору та забезпечують ефективний захист прав позивача.
Суд підтвердив, що заборона передавати права на спірну торговельну марку або вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв є співмірною предмету позову і не порушує баланс інтересів сторін.
У справах, пов’язаних із визнанням охоронних документів недійсними, можливе застосування заходів забезпечення позову у вигляді:
- заборони відповідачеві — володільцеві спірного документа — передавати будь-якій особі (особам) право власності на об’єкт інтелектуальної власності та/або надавати дозвіл (ліцензію) на його використання;
- заборони Міністерству економіки приймати рішення про внесення змін до Державного реєстру патентів або свідоцтв України щодо відповідного об’єкта, а також здійснювати пов’язані з цим публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність».
У разі оспорювання міжнародної реєстрації торговельної марки суд, з урахуванням конкретних обставин справи, може заборонити власникові відповідної марки здійснювати будь-які дії з передачі прав іншим особам до розгляду справи по суті.
Такі заходи мають на меті запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак — уникнути утруднення або неможливості його виконання.
Отже,
у спорах щодо інтелектуальної власності суд може застосовувати забезпечення позову навіть за наявності лише потенційної загрози відчуження об’єкта, оскільки така загроза створює реальний ризик невиконання майбутнього рішення.
Текст постанови:
