Земельні ділянки в межах родовищ корисних копалин не є вільними. Позиція Верховного Суду.
У справі №482/1545/21 Верховний Суд розглянув конфлікт, щодо приватної власності на землю проти інтересів держави у сфері надрокористування.
Йшлося про земельну ділянку площею 2 га, передану громадянці для ведення особистого селянського господарства, частина якої фактично накладалася на розвідане родовище піску Баловне.
Прокуратура наполягала, що така передача була незаконною, адже родовище перебуває у Державному фонді надр, а надра, відповідно до Конституції, є власністю Українського народу. Передача землі у приватну власність, на думку позивача, створювала реальну перешкоду для видобування корисних копалин.
Суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік власниці землі. Вони виходили з того, що ділянка формально належить до земель сільськогосподарського призначення, її цільове призначення не змінювалося, а саме по собі розташування родовища під землею не означає порушення права держави на надра.
Верховний Суд із таким підходом не погодився.
Суд прямо вказав, що якщо земельна ділянка накладається на розвідане родовище корисних копалин, вона не може вважатися «вільною» землею.
Користування такою землею неможливе у відриві від права користування надрами, яке виникає виключно на підставі спеціального дозволу.
У власниці земельної ділянки такого дозволу не було.
Суд підкреслив, що формальна класифікація землі як сільськогосподарської не може переважати публічний інтерес у збереженні та раціональному використанні надр.
Передача таких ділянок у приватну власність без урахування надрокористування порушує баланс між приватним і суспільним інтересом.
Отже,
Земельні ділянки в межах розвіданих родовищ не є «вільними» і не можуть передаватися у приватну власність без права користування надрами.
Повний текст постанови
