Звільнення через конфлікт інтересів як крайній захід. Урок Верховного Суду.
Рішення Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року у справі №346/5929/23 про поновлення директора Коломийського ліцею імені Михайла Грушевського стало помітною подією в українській судовій практиці.
Суд чітко визначив межі застосування пункту 4¹ частини першої статті 41 Кодексу законів про працю — підстави звільнення у зв’язку з конфліктом інтересів.
Постанова вказує, що звільнення не може бути автоматичною реакцією роботодавця на формальні ознаки можливого конфлікту.
Суть спору полягала в тому, що директора ліцею звільнили через нібито постійний реальний конфлікт інтересів — преміювання ним своєї колишньої дружини.
Формально підставою для звільнення став акт службового розслідування та лист прокуратури, але у наказі про звільнення не було конкретизовано, у чому саме полягав конфлікт, коли він виник, і чи робилися спроби його врегулювати іншими способами.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків.
Місцевий суд визнав звільнення незаконним, вказавши, що конфлікт не підтверджений і не мав постійного характеру.
Апеляційний суд, навпаки, підтримав позицію управління освіти, вважаючи, що роботодавець діяв у межах своїх повноважень.
Остаточну крапку поставив Верховний Суд, який скасував рішення апеляційної інстанції та відновив на посаді звільненого працівника.
Верховний Суд наголосив, що звільнення у зв’язку з конфліктом інтересів є виключним і крайнім заходом.
Закон «Про запобігання корупції» передбачає низку альтернативних способів врегулювання:
- зовнішній чи внутрішній контроль,
- тимчасове обмеження повноважень,
- переведення тощо.
Лише коли ці способи неможливі або неефективні, допускається розірвання трудового договору.
У своїй постанові Суд прямо зазначив, що звільнення особи з посади у зв'язку з наявністю конфлікту інтересів допускається виключно у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб на момент звільнення.
Якщо на час звільнення конфлікт інтересів відсутній (наприклад, через розірвання шлюбу з підлеглою особою), то звільнення працівника на підставі пункту 4-1 статті 41 КЗпП України є незаконним.
Верховний Суд фактично окреслив алгоритм дій роботодавця у подібних ситуаціях:
1. встановити факт наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів;
2. визначити, чи має він постійний характер;
3. з’ясувати, чи можна врегулювати його іншими способами;
4. у разі відсутності таких можливостей — обґрунтовано застосувати звільнення.
Якщо хоча б один із цих елементів відсутній, рішення про звільнення визнається незаконним.
У справі директора ліцею конфлікт інтересів фактично припинився задовго до звільнення, оскільки шлюб із підлеглою особою було розірвано.
Це означає, що на момент видання наказу не існувало навіть потенційного конфлікту, а отже, підстав для застосування пункту 4¹ статті 41 КЗпП не було.
Отже,
звільнення через конфлікт інтересів — виняток, а не правило.
Воно можливе лише за наявності доведеного, постійного і неврегульованого конфлікту, що реально впливає на об’єктивність чи неупередженість службової діяльності.
Повний текст рішення
