Де закінчується регулювання і починається втручання у бренд аптек.
У грудні 2025 року Верховний Суд у справі № 320/31536/23 фактично нагадав Уряду базове правило, якщо держава вже зареєструвала торговельну марку, вона не має права згодом обмежувати її використання через ліцензійні умови.
Конфлікт виник після змін до постанови КМУ № 929.
Аптекам дозволили вивішувати свою назву, але з застереженням - без згадок про «низькі ціни», «соціальну спрямованість» чи будь-яких порівнянь.
Для бізнесу це виглядало просто — або міняй бренд, у який уже вкладені кошти, або ризикуй ліцензією.
Верховний Суд, на це подивився без ілюзій.
Суд прямо вказав, що торговельна марка не з’являється випадково. Перед реєстрацією вона проходить державну експертизу, і саме тоді держава вирішує, чи не є назва оманливою або неприйнятною.
Повернення до цього питання на етапі роботи аптеки — це спроба вдруге перевірити те, що вже було перевірено.
Не менш важливо й інше. Ліцензійні умови — це підзаконний акт. Вони можуть встановлювати правила діяльності, але не можуть переписувати закон і тим більше звужувати право власності на торговельну марку.
Якщо закон дозволяє використання бренду, постанова Кабміну не може це право «поставити на паузу».
У підсумку Суд визнав нечинною частину ліцензійних вимог, яка фактично забороняла окремі типи назв на аптечних вивісках.
Право бізнесу використовувати зареєстровану торговельну марку залишилося без змін.
Головний меседж цього рішення очевидний, що держава не може спочатку дозволити бренд, а потім підзаконним актом зробити його проблемою для власника.
Повний текст постанови
