Державний земельний кадастр як визначальний фактор оподаткування. Позиція Верховного Суду.
Справа №300/4732/24, нещодавно розглянута Верховним Судом, має значення, що виходить далеко за межі податкового спору одного національного парку. Це рішення є показовим прикладом жорсткого податково-правового формалізму, а саме про те, що у податкових відносинах юридичний запис у Державному земельному кадастрі (ДЗК) має безумовний пріоритет над фактичним станом земельної ділянки, навіть якщо вона повністю вкрита лісом.
Карпатський національний природний парк наполягав на застосуванні пільгової ставки земельного податку — не більше 0,1 % від нормативної грошової оцінки, передбаченої статтями 274 і 277 Податкового кодексу України для лісових земель.
Логіка була такою, якщо земля фактично є лісом, вона має оподатковуватися як ліс.
Податковий орган, натомість, застосував ставки, встановлені місцевою радою для земель природно-заповідного фонду.
Верховний Суд повністю підтримав податковий орган. Суд чітко розмежував поняття класифікації земельних угідь і цільового призначення земельної ділянки. Факт того, що ділянка є лісовою за своїм природним станом, не означає, що вона є землею лісогосподарського призначення у розумінні земельного і податкового законодавства.
Визначальним є виключно цільове призначення, зафіксоване у Державному земельному кадастрі. Якщо в кадастрі зазначено код 04.03 — землі природно-заповідного фонду для збереження та використання національних природних парків, то саме ця категорія визначає режим оподаткування.
Суд підкреслив адресний характер податкової пільги, а саме гранична ставка 0,1 % застосовується лише до лісових земель, які за цільовим призначенням належать до земель лісогосподарського призначення.
Землі природно-заповідного фонду мають іншу функціональну мету — охорону і збереження природи, а не ведення лісового господарства, тому оподатковуються за ставками, встановленими для ПЗФ, незалежно від того, що за угіддями вони є лісовими.
Отже,
будь-який конфлікт між «реальністю на місцевості» і записом у реєстрі в податкових спорах вирішуватиметься на користь цільового призначення, зафіксованого в ДЗК.
Повний текст постанови
