Вихід за межі, коли апеляційний суд порушує процесуальні правила.
У справі № 940/296/24 Верховний Суд звернув увагу на грубе порушення процесуального права з боку апеляційного суду (апеляційний суд скасував рішення першої інстанції про зняття арешту зі спадкового майна – але на підставах, які не оскаржувалися).
Проблема полягала в тому, що апеляційний суд виніс рішення з підстав, які взагалі не були предметом апеляційного оскарження.
Щодо суті порушення
Апеляційний суд мав перевіряти лише ті доводи та вимоги, які наведені в апеляційній скарзі. Натомість він розширив предмет перевірки, посилаючись на те, що позивач нібито не повідомив кредитора про відкриття спадщини та не погасив борг. Ці обставини не оскаржувалися ПАТ, і фактично апеляційний суд вирішив питання, які не стояли перед ним у межах апеляційного провадження.
Верховний Суд зауважив, що вихід апеляційного суду за межі апеляційної скарги є порушенням норм процесуального права (ст. 13, 367 ЦПК України).
Таке порушення робить постанову апеляційного суду незаконною і підставою для її скасування та направлення справи на новий розгляд.
Отже,
Апеляційний суд не має права самостійно «додавати» підстави для відмови в позові. Він може перевіряти тільки ті аргументи, які оскаржуються учасниками справи, і будь-яке відхилення від цього принципу є грубим процесуальним порушенням.
