Висновки контролюючого органу про нереальність господарських правочинів та, як наслідок, фіктивності господарських операцій є необґрунтованими, якщо реальність таких підтверджується первинними та бухгалтерськими документами.
З огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства Україниобставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів.
Жоден з доказів не має наперед установленої сили, зокрема, будь-які дані, отримані в межахкримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, на підставі офіційності з’ясування обставин справи, а також якщо платник обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставинта первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
Контролюючий орган має навести переконливі доводи, що ґрунтуються на об’єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також надати докази на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі.
Постанова Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 640/6772/20 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106867995