Виключні випадки. КСУ визначив суворі межі для прокуратури у представництві держави.

Конституційний Суд України у справі за конституційною скаргою ТОВ щодо відповідності Конституції України приписів абзацу першого частини третьої та абзаців першого, другого і третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді), від 3 грудня 2025 року, № 6-р(ІІ)/2025, визначив конституційні межі реалізації прокурором функції представництва інтересів держави в суді.

Суд встановив, що положення пункту 3 частини першої статті 131¹ Конституції України, у якому використано формулювання «у виключних випадках», має чітко обмежувальний характер.

Воно не наділяє прокуратуру універсальними або альтернативними повноваженнями і передбачає, що представництво інтересів держави може здійснюватися лише за наявності виняткових, нетипових обставин, які об’єктивно унеможливлюють захист державних інтересів іншим уповноваженим органом. 

Суд наголосив, що такі випадки повинні бути чітко визначені законом, зведені до мінімально необхідних та відповідати конституційній ролі прокуратури.

До них можуть належати:

- відсутність у законодавстві органу, компетентного представляти відповідні інтереси;

- колізія повноважень між органами, якщо вона унеможливлює захист інтересів держави;

- відсутність можливості подання цивільного позову у кримінальному провадженні;

- звернення уповноваженого органу до прокуратури з клопотанням; 

- виявлення під час процесуального керівництва досудовим розслідуванням загроз важливим інтересам держави.

Законодавець може визначати й інші випадки, але лише за умови дотримання конституційно встановлених меж цієї функції.

Окремо Суд підкреслив, що порядок отримання прокурором інформації, необхідної для звернення до суду, має бути ретельно врегульований законом. 

Способи отримання таких даних повинні бути конкретними та вичерпними і не можуть включати самостійний позапроцесуальний пошук чи збір інформації, оскільки це виходило б за межі конституційно визначених повноважень прокуратури. 

Надмірна дискреція в цих питаннях могла б призвести до відновлення ознак колишнього загального нагляду, що суперечить сучасній моделі прокуратури. 

Узагальнюючи, Конституційний Суд підкреслив субсидіарний характер представництва інтересів держави прокурором, ця функція застосовується лише у виняткових випадках, коли інші механізми державного захисту не можуть бути реалізовані.

Законодавець має забезпечити чітке, передбачуване та збалансоване правове регулювання таких ситуацій, що унеможливить свавільне розширення повноважень прокуратури та забезпечить дотримання принципу поділу влади і гарантій прав людини. 

Повний текст рішення

https://share.google/qqkrRXRGJNXqlzlf5