Апеляцію не можна закрити через знищену справу
13 серпня 2025 року Верховний Суд розглянув касаційну скаргу у спадковій справі №2-1938/07 та скасував ухвалу Полтавського апеляційного суду про закриття апеляційного провадження.
Щодо суті спору
Суть спору бере початок ще з 2007 року.
Тоді, Лубенський міськрайонний суд надав спадкоємцю додатковий строк для прийняття спадщини на земельний пай.
Потім, інша особа, вважаючи, що її права порушені, подала апеляційну скаргу.
Проблема виникла через те, що матеріали справи були знищені у 2021 році після закінчення строку зберігання, а спроба їх відновити виявилася безрезультатною.
Апеляційний суд, пославшись на аналогію закону і застосувавши частину четверту статті 494 ЦПК України (яка стосується виключно касаційного провадження), закрив апеляцію, мотивуючи це відсутністю можливості перевірити рішення першої інстанції.
Верховний Суд зауважив, що таке рішення є незаконним.
Перелік підстав для закриття апеляційного провадження чітко визначений у статті 362 ЦПК України і є вичерпним.
Втрата матеріалів справи не входить до цього переліку, а застосування аналогії закону у такій ситуації є неприпустимим.
Це не можна вважати прогалиною в законодавстві, оскільки законодавець свідомо розмежував повноваження апеляційних і касаційних судів.
Суд наголосив, що право на апеляційне оскарження – це одна з основних процесуальних гарантій, безпосередньо пов’язана з правом на справедливий суд, закріпленим у статті 6 Конвенції.
Формальні обставини, зокрема знищення архівних справ, не можуть обмежувати доступ особи до перегляду судового рішення.
У результаті Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду та передав справу на продовження розгляду.
Отже,
Апеляційні суди не мають права самостійно вигадувати додаткові підстави для закриття провадження. Якщо матеріали справи втрачені – суд зобов’язаний шукати інші процесуальні механізми, а не позбавляти людину права на апеляцію.
