Спрощена система оподаткування завжди позиціонувалась як найбільш зручний інструмент для малого бізнесу. Однак «спрощеність» стосується виключно порядку обліку та звітності, а не відповідальності платника податків.
Податковий кодекс України (ПКУ) ставить усіх підприємців у жорсткі рамки: потрібно дотримуватись строків сплати податків так само, як і при загальній системі.
Як сплачують єдиний податок різні групи ФОП.
Для першої та другої групи все виглядає досить просто: авансові внески до 20 числа кожного місяця. Закон дає можливість платнику «закрити питання наперед» – одразу заплатити за квартал чи навіть рік, але тільки в межах поточного календарного року. Це зручно тим, хто йде у відпустку чи планує лікарняний і не хоче ризикувати простроченням.
Третя група живе за іншим календарем. Тут податок сплачується після звітності: є декларація – є і податкове зобов’язання, яке треба погасити протягом десяти днів.
Яка відповідальність чекає на порушників.
Платник єдиного податку несе відповідальність за правильність обчислення і своєчасність сплати зобов’язання.
Це пряма вимога п. 300.1 ПКУ (Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій).
У практичній площині це означає штрафи і пеню.
Штраф - разова санкція, яка застосовується при виявленні порушення.
Пеня - це «довготривалий» фінансовий тягар, який нараховується за кожен день прострочення.
Пеня: коли вона починає «капати».
Тут ключовим є п.п. 129.1.3 ПКУ. Якщо ФОП сам задекларував зобов’язання і не сплатив його вчасно, то перші 90 днів прострочення ще не приносять пені. Вона починає нараховуватись з 91-го дня.
Розрахунок робиться виходячи зі 100 % річної облікової ставки НБУ, чинної на кожен день прострочення.
Тобто, чим довше підприємець зволікає, тим дорожче обходиться така «кредитна пауза».
Чому не варто ігнорувати навіть невеликі затримки.
Навіть якщо сума єдиного податку невелика, нарахована пеня з часом стає відчутною. Ба більше, систематичні прострочення можуть створити для платника додаткові ризики — від втрати права перебувати на спрощеній системі до проблем із банківськими операціями.
Приклад із практики
Уявімо підприємця на другій групі єдиного податку. Щомісяця він має віддавати до бюджету 1500 грн. У травні підприємець про платіж забув, а згадати про нього зміг лише у вересні.
1. Штраф. За такий пропуск податкова одразу застосує фінансову санкцію. Стаття 126 ПКУ встановлює: якщо затримка перевищує 30 днів, штраф становить 20 % від суми боргу. Тобто замість 1500 грн у підсумку потрібно сплатити ще 300 грн.
2. Пеня. Вона починає нараховуватись не одразу, а лише з 91-го дня прострочення. Якщо борг погашається на 120-й день, тобто через чотири місяці після дедлайну, додається ще й пеня. За облікової ставки НБУ у 15 % річних сума нарахувань за 30 днів складе приблизно 18 грн.
Тобто, замість звичних 1500 грн. підприємець змушений викласти 1818 грн. І це лише за один місяць невчасної сплати.
Отже, єдиний податок не пробачає легковажності.
Перша і друга група повинні пам’ятати про щомісячні аванси, третя — про «десятирічний» дедлайн після подання декларації. Будь-яке відхилення від строків автоматично запускає механізм фінансової відповідальності: спочатку штраф, а далі й пеня, яка працює за принципом «сніжної кулі».