В моєї юридичній практиці виникала ситуація, коли після проведення податкової перевірки, складання відповідного акту та податкових повідомлень-рішень, контролюючий орган намагався прийняти уточнення (зміни) до складеного акта перевірки або податкового повідомлення - рішення шляхом надсилання платнику податків відповідного листа, обґрунтовуючи свої дії виникненням технічних, механічних проблем під час складання акту перевірки або податкового повідомлення - рішення.
Тобто, контролюючий орган в такий спосіб намагався змінити (виправити) висновок вже складеного (підписаного) акта перевірки або податкового повідомлення - рішення.
Проте, порядок оформлення результатів податкових перевірок регламентовано статтею 86 Податкового кодексу України (далі ПК України) та Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року N727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2015 року за N 1300/27745 (далі Порядок №727), який розроблено відповідно до вимог ПК України для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків дотримання податкового, валютного законодавства, законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (крім оформлення результатів перевірок з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки»).
Пунктом 6 розділу II Порядку №727 зазначено, що в акті (довідці) документальної перевірки, інформативних додатках та інших матеріалах не допускаються будь-які виправлення цифрових показників, дат та інших даних.
Порядок складання податкового повідомлення-рішення його зміст, форму та надіслання контролюючими органами регламентовано статтею 58 ПК України та Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року N1204 (далі Порядок №1204), який розроблено відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, згідно з якими контролюючим органам надано право визначати суми податкових та грошових зобов’язань, зменшувати (збільшувати) суми податкових зобов’язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшувати від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємне значення суми податку на додану вартість, застосовувати передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 1.1. статті 1 ПК України - Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 41.1.1. пункту 41.1 статті 41 ПК України податкові органи є контролюючими органами. Права контролюючих органів регламентовано статтею 20 ПК України.
Обов'язки і відповідальність посадових та службових осіб контролюючих органів регламентовано статтею 21 ПК України. Відповідно до підпункту 21.1.1. пункту 21.1.11. статті 21 ПК України чітко зазначено, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Статтею 3 Конституції України зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною 2 статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На цей час, особисто я не знайшов висновок Верховного Суду, щодо застосування подібних норм права з цього питання, проте такий нормативний припис у зв’язці з нормами статті 3, частини 2 статті 19 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу та є основою судових рішень, дає змогу дійти висновку, що діяльність контролюючих органів (податкової) повинна здійснюватися у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу: "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує контролюючи органи у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону, чим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Тобто, чинним законодавством України не передбачено можливості та порядку (процедури) внесення контролюючим органом уточнень (змін чи виправлень) до акту податкової перевірки та податкового повідомлення-рішення, в тому числі шляхом надсилання платнику податків будь якого листа, а це значить, що посадова особа контролюючого органу в такому разі діє поза межами своїх повноважень та не у спосіб, що передбачено ПК України, Порядком №727, Порядком №1204, Конституцією України, що тягне за собою відповідні правові наслідки (в тому числі позитивні для платника податків).