Вимога контролюючого органу під час проведення перевірки провести інвентаризацію.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (Постанова від 28.02.2023 №520/11549/21) проаналізував норми підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України, Порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів встановлено Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 N 879). 

Верховний Суд виснував:

1. Проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником податків, тоді як контролюючий орган може лише вимагати її проведення.

2. Контролюючий орган повинен надіслати (вручити) платнику податків саме вимогу про проведення інвентаризації. 

3. Лист контролюючого органу надісланий платнику податків, щодо можливості проведення такої інвентаризації без визначення терміну проведення такої, її обсягів тощо є недостатнім та недопустимим доказом.

4. Платник податків НЕ зобов'язаний направляти лист (повідомлення) про призначення та проведення інвентаризації в присутності представників контролюючого органу (така присутність у відповідності до пункту 1 розділу II Положення N 879 є правом, а не обов'язком).

Верховний Суд зазначив: 

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. Тобто вказаними положеннями чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства було передбачено право контролюючого органу вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації, зокрема товарно-матеріальних цінностей.

Порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів встановлено Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 N 879), яке застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності. 

Згідно з положеннями пункту 5 розділу І вказаного Положення N 879, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються, зокрема, виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів, а також установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку. 

У відповідності до пункту 7 розділу І вказаного Положення N 879, проведення інвентаризації є обов'язковим, зокрема за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа. 

Згідно з положеннями пункту 1 розділу II Положення N 879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). 

Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації. 

Відповідно до вказаного законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків, однак проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником податків, тоді як контролюючий орган може лише вимагати її проведення. 

При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що такий платник податків зобов'язаний направляти лист (повідомлення) про призначення та проведення інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників контролюючого органу (така присутність у відповідності до пункту 1 розділу II Положення N 879 є правом, а не обов'язком). 

У відповідності до вимог встановлених пунктом 7 розділу І Положення N 879, проведення такої інвентаризації відбувається на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення інвентаризації, у якому має бути визначено, зокрема, термін та обсяг проведення інвентаризації, але така має бути проведена не раніше дня отримання підприємством відповідного документа. 

Верховний Суд вже неодноразово висловлював свою позицію щодо спірних правовідносин, зокрема, аналогічна правова позиція була викладена в постановах Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі N 640/5215/19, від 6 лютого 2020 року у справі N 807/1556/17.